ЦІКАВО ПРО ПОДАТКИ: НАЙДИВНІШІ ПОДАТКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА
Необхідність збирати податки виникла тоді, коли стали складатися перші держави. Спочатку зборами обкладалося володіння землею, худобою і працівниками. Але потреби держав росли, а разом з ними з'являлися все більш дивні, незвичайні, незрозумілі, а часом і безглузді податки. Багато з них упроваджувалися для того, щоб підвищити додаткові надходження, в той час як метою інших було сприяння соціальним змінам.
«Податок на олію» застосовувався у стародавньому Єгипті, і більш того люди повинні були купувати її у монополії фараона. Також було заборонено повторно використовувати попередньо придбану олію.
«Податок на повітря». Платити за повітря мали власники високих будівель у Візантії. Чим вище маєток, тим товстіший гаманець потрібно було мати власнику палацу.
«Податок на чоловіків». У Китаї з VII і аж до XVIII століття податки стягувалися, відштовхуючись від кількості чоловіків в родині. Це мало зміст, адже саме чоловіче населення приносило основний дохід. З 1720 року оподаткування проводилося з урахуванням розміру земельної ділянки.
«Податок на громадські туалети» (дослівно – «сечовий податок»), який був введений римським імператором Тітом Флавієм Веспасіаном-старшим. «Туалетним» податком обкладалося вміст та відвідування громадських вбиралень, які римські громадяни використовували не тільки для справляння природних потреб, але і для спілкування. Син імператора дорікнув батька за неблагородне походження грошей, зібраних шляхом введення податку на туалети, а імператор змусив сина понюхати монети і запитав, чим вони пахнуть. «Нічим» – відповів син. Тоді ж батько виголосив свою відому цитату – «Pecunia non olet» (гроші не пахнуть). Ця фраза все ще й досі використовується для того, щоб показати, що купівельна сила грошей не залежить від їх походження.
«Податок на горобців». Наприкінці XIII століття в Німеччині з метою боротьби зі шкідниками посівів, Карл Євген загадав кожному жителю приносити по 12 дохлих горобців. У разі виконання наказу, людина нагороджувалася 6 крейцерами. А тих, хто не приносив птахів, штрафували на 12 крейцерів. Дехто навіть спеціально купував мертвих горобців, аби не полювати на них.
«Податок на життя». У XIV столітті король Англії вирішив здійснити мрію багатьох правителів і ввів податок на життя. Платити його повинні були всі без винятку від немовлят до немічних старих просто тому, що вони існують. Люди були змушені оплачувати безліч різних податків і народ в результаті збунтувався. Ця подія відзначилася на сторінках історії як «Повстання Уота Тайлера».
«Податок на гру в карти» стягувався ще на початку ХVІ ст., але у 1710 році англійський уряд різко підняв податки на гру в карти та кості. Це призвело до широкого ухиляння від сплати цього податку. Податок не був скасований до 1960 року.
«Податок на каміни» запровадила Англія в 1660 році. Цей податок призвів до того, що люди покривали каміни цеглою та ухилялися від його сплати. Податок скасували в 1689 році.
«Податок на вікна» ввела Англія в 1696 році, оподатковуючи будинки залежно від кількості вікон. Це призвело до того, що в багатьох будинках було дуже мало вікон, що спричинило проблеми зі здоров’ям. Зрештою податок відмінили у 1851 році.
«Податок на бороди» увів в 1705 році російський імператор Петро І (Великий), сподіваючись, що змусить чоловіків повністю голитися, як це було поширено в Західній Європі.
«Податок на сіль» (так званий «габель») був запроваджений у Франції, який обурив багатьох та був одним із факторів, що спричинили Французьку революцію.
«Податок на капелюхи» представила Англія в 1784 році. Щоб уникнути оподаткування, виробники капелюхів перестали так називати свої вироби, що призвело до оподаткування будь-яких головних уборів до 1804 року. Податок був відмінений у 1811 році.
«Податок на тростини». В Англії у XVIII столітті проблемою були джентльмени з тростиною, котрі, на думку Парламенту, псували дороги. Здійснення масштабних дорожніх робіт в 1797 р. стало можливим завдяки справляння податку на тростини. Зібрали, мабуть, чимало, оскільки тростини були дуже поширені: етикет і мода тих років не дозволяли аристократу з'являтися на людях без цього аксесуару.
«Податок на китайців» запровадила Канада в 1885 році, який оподатковував в’їзд китайських іммігрантів до Канади. Податок існував до 1923 року, коли був прийнятий закон, що взагалі забороняв китайцям в’їзд, окрім деяких винятків.
Божевільні податки Тибету. Рекордну кількість безглуздих податків використовували далай-лами Тибету в XIX і XX століттях. Вони налічувалось 1982 збори, до яких входили: податок на народження дитини, на весілля, на сон, спів, танці та багато іншого. Далай-лама XIII, щоб утримувати армію навіть ввів податок на вуха. Ті, хто з яких-небудь причин втратив вухо, платив 5 % від суми.
«Податок на холостяків». «Податок на холостяків, одиноких і малосімейних громадян» діяв в СРСР з 1941 по 1991 рік і платили його неодружені чоловіки та заміжні бездітний жінки у віці до 50 років у розмірі 6% від зарплати.
_______________________________________________________________________________________________________
Зараз уряди багатьох країн повернулися до мудрості Тиберія. Коли губернатори римських провінцій попросили його підняти податки, імператор відповів: «Хороший пастух стриже овець, а не здирає з них шкуру». Тим не менш, деякі податки продовжують і сьогодні дивувати платників податків.
________________________________________________________________________________________________________
«Податок на дощову воду» (Німеччина). Доводиться сплачувати всім німцям до місцевого бюджету за використання дощової води.
«Церковний податок» (Німеччина). Сплачується в складі прибуткового податку з громадян членами церковної організації за ставкою 9% від їх доходу.
«Податок на засмагу» (Німеччина). В Ессені в Німеччині у вересні 2010 року міська влада вирішила здивувати власників соляріїв і ввели податок на засмагу» – 20 євро в місяць з кожного пристрою для засмаги.
«Гіпсовий податок» (Австрія). Сплачується гірськолижниками при спуску з гори. Зібрані кошти передаються австралійським клінікам (щорічно в Австрійських Альпах травмуються близько 150 тис лижників).
«Податок на телевізор» (Велика Британія). Нараховується на кожен апарат залежно від діагоналі екрана. Ця щорічна плата офіційно називається ліцензією на телевізор. Зібрані кошти від сплати податку використовуються для фінансування програм на BBC. Кольорові телевізори оподатковуються за вищою ставкою, ніж чорно-білі. Цікаво, що сліпий власник телевізора сплачує лише половину податку, адже він його може лише слухати.
«Податок на барбекю» (Бельгія). Сплачується в розмірі €20, оскільки екологи вважають, що жарене м’ясо на природі шкодить екології. Відмова сплачувати податок ризикова, тому що місцевість патрулюється гелікоптерами з камерами та датчиками тепла.
«Податок на зайві сантиметри» (Японія). Японці старше 40 років повинні мати обхват талії не більше встановленого ліміту (в середньому близько 90 см). У разі перевищення, їм належить ознайомитися з рекомендаціями щодо здорового способу життя і правильного харчування. Якщо ж після декількох місяців прогресу не буде, слід сплачувати штраф.
«Податок на одноразові палички для їжі» (Китай). Щорічно в Китаї використовується і викидається близько 45 млрд пар одноразових паличок для їжі, заради виготовлення яких знищується 25 млн дерев. При таких темпах вирубки лісу в країні, влада вирішила обкласти використання паличок для їжі податком
«Податок на цивільний шлюб» (Китай). Його ввели в 1996 р. в місті Тяньцзінь, Китай. Метою такого оподаткування було простимулювати населення до офіційних стосунків, так як старі основи суспільства вже не діють. Ті, хто не хоче грати весілля, змушені платити близько 120 доларів на рік.
«Податок на доступ до Інтернету» (США). Вісконсин є одним з декількох штатів, який накладає податок на доступ до Інтернету. Коли популярним методом доступу до Інтернету був зв’язок через телефон, то виникало подвійне оподаткування, тому що телефонні дзвінки теж оподатковувалися.
«Податок на кришки для кавових стаканчиків» (США). При отриманні кави в Колорадо ви можете помітити додатковий збір у вашому рахунку. Це тому, що кришки для кавових стаканчиків вважаються «необов'язковою упаковкою» в Колорадо, і оподатковуються в 2,9%.
«Податок на татуювання» (США). Жителі Арканзасу, які є шанувальниками татуювання та пірсингу, можливо, захочуть виїхати з штату, щоб зробити боді-арт. Все тому, що в рідному штаті Білла Клінтона стягується 6% податку на боді-арт. У цю категорію входить навіть електроліз, що не на жарт ускладнює життя в штаті.
«Податок на басейн» (Греція). Це своєрідна версія податку на розкіш в Греції. Власники басейнів змушені платити до 800 євро на рік, тому вони всіляко намагаються замаскувати басейни на своїй ділянці.
«Податок на тінь» (Італія). В італійському місті Венеція з 1993 влада міста ввели незвичайний податок на тінь. Цей податок зобов'язані сплачувати власники магазинів і кафе, якщо вони встановили навіси і парасольки і тінь від них потрапляє на землю, яка вважається комунальне власністю.
«Податок на прапор» (Італія). Італійці, які вивісили на фасаді свого офісу, магазину або готелю державний прапор, повинні оплатити податок у розмірі 140 євро за використання символу країни в особистих цілях. А якщо поряд з італійським буде ще й прапор Європейського союзу - тоді податок складе 280 євро.
«Податок на сонце» (Іспанія). Балеарські острови в Іспанії – дуже популярний курорт, щороку його відвідує близько 10 млн. туристів. На початку 2000-х років влада ввела для туристів так званий «сонячний» збір. Збір використовується для благоустрою території, поліпшення інфраструктури, прибирання пляжів і акваторій від сміття, поліпшення екологічного балансу. Кожен турист щодня змушений платити податок у розмірі 1 євро.
«Податок на дощ» (Польща). Це плата, яку поляки сплачують через виснаження водних ресурсів країни і пов'язану з цим посуху. Дощовий податок поширюється на власників нерухомості з недостатньою кількістю зелених насаджень, тобто біологічно активних територій.
«Податок на ім’я» (Швеція). Шведська податкова система має право обкласти податком дивне ім'я дитини, що спричиняє дискомфорт під час його вимови. Нездатність правильно назвати дітей підлягає штрафу. Згідно з чинним законом, батьки дітей до 5 років зобов'язані показати ім'я своєї дитини у податкову, де його зобов'язані підтвердити.
«Податок Google» (Франція). Здійснюючи сміливий крок, Франція оподаткувала онлайн-рекламу таких технологічних гігантів, як Google і Facebook. Очікується, що цей «цифровий податок» залучить до 29 мільйонів доларів на рік для фінансування французьких митців і культурних ініціатив.
«Податок на соцмережі» (Уганда). Під дію оподаткування потрапили користувачі сервісів соціальних мереж, таких як Facebook та Х, та програм для обміну миттєвими повідомленнями та голосового зв'язку, таких як WhatsApp, які є дуже популярними в країні. Кожен день користування обходився угандійцям 0,055 долари. Метою такого податку стала боротьба з наслідками дезінформації і пліток в соціальних мережах.
«Податок на мир» (Гвінея). Жителі Гвінейської Республіки, майже все населення якої живе за межею бідності, досі платять податок на мир, хоча ніякі воєнні дії в країні зараз не ведуться. Кожний рік мирного життя обходиться громадянам країни приблизно в €17 (близько 360 грн.), що є досить відчутною сумою для гвінейців.
«Податок на коров’ячий метан» (Естонія). В Естонії стягують досить кумедний податок: там платять за... коров'ячі гази. Вся справа в тому, що місцевий уряд звинуватив бідних корівок, що метан, який вони випускають, негативно позначається на екологічній ситуації в країні. Тому фермери, які мають у своїх господарствах корів, зобов'язані за їхні гази платити.
Уряди в усьому світі є досить винахідливими і знайшли досить незвичайні способи наповнення свої скарбниці. Хоча ці химерні податки можуть здатися пережитками минулого чи рекламними трюками, усі вони підкреслюють постійну еволюцію оподаткування.
