Article

18.09.2023

evolyuciya-ukrajinskogo-agrarnogo-rinku-ternistiy-shlyah-agrariya

Аграрний сектор економіки України за роки незалежності розвивався в доволі складних умовах. Через дефіцит в 90-ті роки якісних ЗЗР, добрив, обмеженість доступу до світової селекції, нової техніки та технологій, фінансових ресурсів можливості аграріїв у підвищенні урожайності сільськогосподарських культур були обмеженими, що не дозволяло їм повноцінно конкурувати з іноземними виробниками. Також невизначеність з правом власності на землю, демотивувала фермерів намагатися створити оптимальні умови господарювання за для отримування високий врожаїв.

В результаті складних реформ українським аграріям вдалося значно підвищити ефективність сільськогосподарської діяльності та вийти на міжнародні ринки і стати ваговим гравцем на світовому аграрному ринку та надійним постачальником якісного продовольства.

За останні два десятиліття посівні площі сільськогосподарських культур в Україні значно зросли: озимої пшениці – в 1,3 рази, кукурудзи – в 4 рази, соняшнику – в 2,3 рази, сої – в 20,2 рази, озимого ріпаку – в 8,7 рази. Практика показує, що сівозміна відійшла на другий план. Умови диктує ринок.

Головними виробниками сільськогосподарської продукції в Україні є сільськогосподарські підприємства (юридичні особи різних форм господарювання, в тому числі фермерські господарства) і господарства населення (фізичні особи, в тому числі ФОПи).

Переважну частку в посівних площах сільськогосподарських культур в Україні займають саме сільськогосподарські підприємства. Із загальної площі посівів озимої пшениці вони засівають 76,7%, куку’рудзи – 80,4%, соняшника – 83,3%, сої – 86,0%, озимого ріпаку – 98,7%.

Серед сільськогосподарських підприємств з 2000 року, завдяки початку земельної реформи, інтенсивно почали розвиватися фермерські господарства, завдяки чому їх частка в посівних площах до 2021 р. значно зросла: озимої пшениці – з 6,0% до 20,8%, ярого ячменю – з 7,0% до 11,1%, кукурудзи – з 6,6% до 13,8%, соняшнику – з 12,1% до 21,0%, сої – з 5,4% до 19,1%, озимого ріпаку – з 4,4% до 25,1%.

Протягом останніх 20 років значно активізувалися господарства населення, які здійснюють сільськогосподарську діяльність як з метою самозабезпечення продуктами харчування, так і для виробництва товарної аграрної продукції без створення юридичної особи. Це дозволило їм збільшити частку в загальній площі посівів сільськогосподарських культур: озимої пшениці – з 6,6% до 23,3%, ярого ячменю – з 18,0% до 66,8%, соняшнику – з 9,2% до 16,7%, сої – з 0,6% до 14,0%, озимого ріпаку – з 0,4 до 1,3%.

Внаслідок позитивних змін, які відбулися в аграрному секторі, сільськогосподарські товаровиробники отримали доступ: до широкого асортименту якісних ЗЗР та добрив, високопродуктивного та якісного насіння провідних світових компаній, нової сільськогосподарської техніки та обладнання, можливостей залучення вітчизняних та іноземних фінансових ресурсів, можливостей експортувати продукцію за світовими ринковими цінами. Це здійснило позитивний вплив на зростання урожайності сільськогосподарських культур і дозволило Україні стати одним зі світових лідерів постачання продовольства і сільськогосподарської сировини для переробки.

За останні два десятиліття середня урожайність озимої пшениці зросла в 2,3 рази, ярого ячменю – в 1,8 рази, кукурудзи – в 2,6 рази, соняшнику – в 2,0 рази, сої – в 2,5 рази, озимого ріпаку – в 2,9 рази.

Зростання посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур привело до зростання обсягів виробництва аграрної продукції, дозволило Україні забезпечити баланс на внутрішньому ринку і зайняти свою нішу на світовому ринку сільськогосподарської продукції.

Протягом досліджуваного періоду обсяги виробництва озимої пшениці зросли в 3,2 рази, кукурудзи – в 11,1 рази, соняшнику – в 4,7 рази, сої – в 58,3 рази!!!, озимого ріпаку – в 29,0 разів!!! При цьому аграрні підприємства збільшили виробництво озимої пшениці на 16,2 млн т, кукурудзи – на 34,6 млн т, соняшнику – на 11,2 млн т, сої – на 3,1 млн т, озимого ріпаку – на 2,7 млн т.

Фермерські господарства протягом вказаного періоду збільшили обсяги виробництва озимої пшениці на 5,8 млн т, кукурудзи – на 5,6 млн т, соняшнику – на 3,0 млн т, сої – на 0,6 млн т, озимого ріпаку – на 0,7 млн т.

Позитивні зміни відбулися і в дрібному сегменті аграрного бізнесу.

Господарства населення наростили обсяги виробництва озимої пшениці на 5,3 млн т, ярого ячменю – на 1,4 млн т, кукурудзи – на 3,7 млн т, соняшнику – на 1,7 млн т, сої – на 0,4 млн т.

Як каже народна мудрість «вдячність і пшениця родять лише на доброму ґрунті». Кому ж повинні завдячувати аграрії за отриманий результат?

1. САМИМ СОБІ, оскільки вони натхненно працювали, навчалися передовому досвіду, вивчали сучасні інновації та впроваджували нові технології виробництва, переробки, зберігання, логістики.

2. НАУЦІ, розвиток якої дав можливість використовувати якісні ЗЗР та добрива, високопродуктивні сорти насіння, сучасну техніку та обладнання, новітні технології.

3. ДЕРЖАВІ – за законодавчу підтримку, поступову земельну реформу, за «політику не втручання» в процес агровиробництва, різноманітне та регулярне пільгове кредитування, тощо.

4. РОЗВИТКУ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ, МЕРЕЖ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНТЕРНЕТУ, які дозволили ефективно комунікувати з партнерами і оперативно вирішувати виробничі питання, надали можливість отримувати актуальну інформацію про тенденції розвитку вітчизняного та світового аграрного бізнесу, відкрили невичерпні можливості для самонавчання.

5. СЕРВІСНИМ КОМПАНІЯМ, які проводять наукові та виробничі дослідження, апробацію та адаптацію у виробничих умовах нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, ЗЗР та добрив, високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур, сучасної техніки та обладнання та здійснюють їх постачання для аграріїв. Особлива роль в успіху фермера належить компаніям, які крім постачання матеріально-технічних ресурсів здійснюють повний технологічний супровід (від обробітку ґрунту до збирання урожаю). Вони доносять до фермера апробовані та адаптивні технології вирощування сільськогосподарських культур і орієнтовані на зростання ефективності господарської діяльності аграріїв в довгостроковій перспективі.

Зупинятися на досягнутих показниках не варто, оскільки в різних країнах світу отримують значно вищі врожаї сільськогосподарських культур, не маючи таких сприятливих ґрунтових і кліматичних умов як в Україні. Для прикладу наведено дані по урожайності пшениці.

Сільськогосподарські товаровиробники України мають значний потенціал для зростання урожайності сільськогосподарських культур, застосовуючи інноваційні адаптивні технології.