Article

Податок на доходи фізичних осіб (особистий прибутковий податок) – найдавніша форма фіскального адміністрування доходів громадян. У світовій практиці ПДФО називається persоnal incоme tax або individual incоme tax. Ця назва пов’язана саме з доходом, який отримує людина, фізична особа. 

Податок на доходи фізичних осіб має свою тривалу історію, за яку він мав різні форми, прикладами яких слугують церковна чи світська десятини, панщина або оброк. В нашій країні, як і в більшості країн світу, ПДФО є одним з головних бюджетоутворюючих податків.

________________________________________________________________________________________________________

Оподаткування доходів громадян з`явилося ще в ті часи, коли у світі формувалися перші держави і носили назву «Податки з населення». До цих податків з населення відносили, перш за все, «внески громадян», які були потрібні для утримання публічної влади. Правителі держав створювали нові платежі, які ставали обов`язковими і регулярними й сплачувались в натуральній формі.

__________________________________________________________________________________________________________

Вперше, податок з доходів згадується у Китаї, у 10 р. н. е. Введений імператором Ван Мангом він складав 10% від доходів, які отримували майстри та інші професійні працівники, що служили при дворі та на державній службі.

З часів, коли виникли товарно-грошові відносини, податки стягували у вигляді грошей. Один з найвідоміших грошових податків – це подушний податок на всіх громадян у Римській імперії в ІІ ст. н.е. – прибуток. В Римській імперії всі громадяни повинні були вирушати разом зі своєю сім`єю до міста їх народження і сплачувати податок.

У середньовіччі перші згадки про податок на доходи були в італійських містах-республіках. В той час збирачі податків мали необмежену владу, тому самі визначали розмір податку. Нажаль, це призводило до корупції. В цей час Франція, яка стала провідною економічно розвиненою країною, стягувала прямий податок – таль, який складався з двох частин: плати за користування землею, що залежала від її площі та грошової виплати з людей без урахування їх земель.

Найдавнішою системою прямих податків у Кивській Русі була данина для утримання княжого двору й дружини. Панування натурального господарства визначало в основному натуральний характер податкової системи. Данина сплачувалася звичайно продуктами сільського господарства i промислів (хутро, віск, мед, хліб, шкіра тощо). Збирали данину, безпосередньо виїжджаючи на так зване полюддя, у вигляді різних дарів князю чи представникам його адміністрації (“поклон”, “почесть”, “стан”), чи “повозом”, коли її привозили до Києва.

Самий ранній варіант прибуткового податку в США з`явився в 1643 році, коли в новій Плімутській колонії справляли прибутковий податок з використанням прогресивних ставок. Ця форма стала прогресивною для Нової Англії і залишилась незмінною на протязі наступних століть.

В близькій до сучасної форми прибутковий податок був введений в Англії в 1798 р. Уільямом Піттом у вигляді потроєного податку на розкіш. Цей податок, побудований на суто зовнішніх ознаках (обзаведення чоловічою прислугою, володіння каретою і т.п.), діяв аж до 1816 р. При вторинному його введенні в 1842 р. він вже більш-менш відповідав основним критеріям, покладеним в основу принципу прибуткового оподаткування.

В інших країнах ПДФО почали застосовувати з кінця XIX-початку XX ст. (Пруссія – з 1891 р., Франція – з 1914 р.). В СРСР на початку 60-х років була зроблена спроба поступового зниження аж до скасування податку з заробітної плати, у зв’язку з чим був виданий Закон від 7 травня 1960 «Про скасування податків з заробітної плати робітників і службовців».

Однак, і до введення ПДФО податкові системи в різних країнах побічно враховували доходи громадян при побудові реальних податків. Наприклад, розмір будинкового податку залежав від кількості вікон, поверхів і кімнат, від параметрів фасаду будинку і від інших ознак, які дозволяли судити про суспільне становище і доходи платника.

_________________________________________________________________________________________________________

Сучасного вигляду оподаткування доходів почало набувати після першої світової війни, коли світові економіки почали відходити від феодалізму до ринкових відносин з існуванням демократії.

__________________________________________________________________________________________________________

Прибутковий податок з громадян в СРСР був введений Декретом від 16 листопада 1922 р. в поєднанні з майновим податком, і в 1924 р. перетворений у прибутковий податок. З 1972-го і до березня 1991 р. неоподатковуваний мінімум заробітної плати робітників і службовців становив 70 крб. Ставки прибуткового податку були прогресивні: більш низькі для першої і найвищі для останньої груп платників. Максимальна ставка податку із заробітної плати робітників і службовців дорівнювала 13 %.

Процес еволюції системи прибуткового оподаткування в Україні пройшов шлях від стягнень на користь державних інститутів данини до розробки та формування сучасної моделі оподаткування фізичних осіб.

Становлення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, яка мала певні відмінності від практики прибуткового оподаткування в СРСР, почалося у 1991 р. Було встановлено умови оподаткування та ставки прибуткового податку для всіх категорій платників; замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу, в межах якого податок не стягується) виділено розмір неоподатковуваного доходу.

Наразі ставка головного збору, який українці сплачують із зарплат та інших надходжень – податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) – становить 18%. Крім ПДФО, на доходи нараховується військовий збір у розмірі 1,5%.

За даними Пенсійного фонду, у червні 2023 року в Україні було 7,4 млн найманих працівників, із заробітків яких відраховувався ПДФО. Порівняно з 2021 роком ця кількість скоротилася на 2,4 млн осіб.

Найбільш численною категорією громадян за розміром їх щомісячного доходу були люди, які отримували до 20 тис грн (близько трьох мінімальних зарплат). Їх у 2023 році було 5,4 млн осіб або 73,3%. З цієї кількості майже 1,5 млн отримували мінімальну зарплату або менше. Застосовувати для них підвищені ставки було б недоцільно і з соціальної, і з фіскальної, і з моральної точок зору.

Прогресивна шкала оподаткування доходів притаманна більшості розвинених країн. З країн-членів ЄС єдину ставку мають лише шість держав, тоді як у решті країн ставки різняться залежно від розміру доходу. 

У Фінляндії, Данії та Австрії податок для найвищих доходів перевищує 50%. Водночас там зафіксований один з найнижчих розривів між доходами багатих та бідних!

Ставки податку на доходи фізичних осіб в країнах Європи, %

У Польщі є лише дві ставки – 12% і 32%, також є річний неоподатковуваний мінімум 30 тисяч злотих (близько 281 тис грн). Оскільки середня річна зарплата там становить 73 тисячі злотих (683 тис грн у 2022 році), то до більшості осіб застосовується лише нижча ставка.

Ставки податку на доходи в Німеччині варіюються від 14% до 42%, а доходи до 11,6 тис євро на рік не оподатковуються.

Звісно, копіювання моделі оподаткування доходів успішних країн автоматично не покращить життя українців. Проте уряду, розмірковуючи над реформою ПДФО, усе ж варто зважати на те, як доходи оподатковуються за кордоном.

Наразі мета підвищення податків – наповнення бюджету. Проте після війни державі потрібно буде думати про те, як повертати на батьківщину мільйони біженців, залучати трудових мігрантів та іноземні інвестиції.

Реформа ПДФО є однією з найменш чітких ідей, викладених у Національній стратегії доходів (НСД). Навіть у Міністерстві фінансів, яке розробляло стратегію, до кінця не впевнені в необхідності повернення прогресивної шкали.

У НСД йдеться про те, що підвищених ставок буде "одна або дві" і що вони будуть "значно вищими" за 18%. Загадкою залишаються і розміри доходів, до яких їх будуть застосовувати.

Часу в Мінфіну небагато. Відповідно до стратегії, реформа ПДФО має відбутися у 2025-2027 роках, але не раніше реформи спрощеної системи.

Джерела:

1. Лайко П. А. Фіскальна роль оподаткування доходів фізичних осіб і напрями її зміцнення / П. А Лайко, І. В. Шевчук // Економіка, менеджмент, агробізнес. – 2010. – Том 2. – № 1-2. – С. 23-28.

2. Чугунок І. Я. Податок з доходів фізичних осіб у системі фінансовоекономічного регулювання / Чугунок І. Я., Ігнатенко А. Б. // Фінанси України. – 2006. – №4 – С.3-14.

3. Ярошенко Ф. О. Історія податків та оподаткування в Україні : навч. посібн. / Ф. О. Ярошенко, В. Л. Павленко. – Ірпінь, 2002. – 240 с.

4. https://www.epravda.com.ua/publications/2024/01/23/709035/